Наша історія

Спілка Визволення України

Однією із гомадських ініціатив, яка виникла в середині 20-х років ХХ століття є створення у Києві «Спілки Визволення України». Її ядром стало близьке оточення Сергія Єфремова. На той час професора Єфремова вважали «совістю України» й він, формально відійшовши від політичних справ займався літературознавством.

За свідченням самого Сергія Єфремова у 1925 році відбуваються перші організаційні збори ха участю Володимира Чеховського , Володимира Дурдуківського, Андрія Ніковського, Йосипа Гермайзе, Олесандра Гребенецького та Людмили Старицької-Черняхівської.

СВУ було сереодвище інтелігенції, яка вболвало долею України й шукали шляхів щодо вирішення того складного становища у якій опинилася українська нація. Уже на допиті у липні 1929 року Микола Павлушков свідчив:

«Спеціально до самого мене звертався Єфремов, згадуючи за свою організацію, тільки даючи мені згадувані вже не раз інструкції щодо роботи СУМ (рр. 1926, 1927 і 1928). Ніколи не показував він мені й не розказував докладно ні про статут, ні про програму організації. Я знав тільки від нього, що раніш, до 1927 р., вони були аналогічні з сумівськими… …Як чув це і я від Єфремова, що основним завданням СВУ були не якась конспіративна робота, а тільки об’єднання всіх культурно-українських сил і поширення серед них переконання, що всі вони, незалежно від партійних своїх переконань, повинні, будуть підтримувати кожен національний уряд визволення з-під більшовиків України.»

Створення та діяльність СУМ

Спілка Української Молоді була заснована у Києві в 1925 році. Її створенню передувала діяльність «Товариства Єднання й Згоди» (ТЄЗ), яке було засновано при Першій трудовій школі ім.Шевченка – одному із найкращих навчальних закладів Києва.

Радянська дійсність не сприяла діяльності українських організацій, а відтак, ТЄЗ офіційно припинило існування, а найактивніші кадри Товариства у травні 1925 року засновують підпільний СУМ. На її чолі знаходиться Микола Павлушков – випускник першої трудової школи ім.Шевченка та близький родич директора школи Володимира Дурдуківського і відомого науковця Сергія Єфремова.

СУМ працює за «п’ятірковою» системою, коли провід організації складається з 5 осіб і кожен член первинної п’ятірки об’єднує навколо себе чергову п’ятірку. Найгучнішою акцією того часу стало поширення з дзвіниці Собору Святої Софії листівок з приводу трагічної загибелі Симона Петлюри у травні 1926 року.

У 1929 році Спілку викривають, а її провідників судять на великому показовому суді СВУ-СУМ, що відбувся у березні-квітні 1930 року у Харкові – тогочасній столиці радянської України.

Підпілля

Відгомоном процесу СВУ-СУМ стала поява в різних роках чисельних організацій, які називали себе «Спілкою Української Молоді». Одна з перших таких ініціатив була втілена в Харбіні, на Далекому Сході. Також, у 1948 році п’ятеро неповнолітніх юнаків створюють в Кошляках на Тернопільщині підпільну організацію під назвою СУМ на чолі з 15-літнім Нестором Зарічним. У 1951 році усіх п’ятьох членів організації було заарештовано та засуджено на 25 років ув’язнення та 5 років заслання, з яких хлопці встигли відсидіти по 5 років увʼязнення до звільнення.

У 1968 році під час «Празької весни» на Пряшівщині (тепер – Словаччина) було утворено «Спілку Української Молоді в Словаччині», яка проіснувала не дуже довго. У 1972 на Франківщині 5 хлопців 24 літніх хлопців засновують підпільну організацію під назвою «Спілка Української Молоді Галичини». Її організував та очолив Дмитро Гриньків. У березні 1973 члени СУМ Галичини були заарештовані, а в серпні 1973 засуджені – Дмитро Гриньків на 7 років ув’язнення та 3 роки заслання, інші отримали по 5 та 4 роки тюрми.

Відновлення
СУМ на еміграції

Після закінчення ІІ Світової війни сотні тисяч українців опинилися поза межами своєї Батьківщини. Лише на території Західної Німеччини та Австрії опинилося понад 1,5 млн. біженців, або як їх називали «переміщених осіб» (Displaced Persons, DP), число ж українців в таборах DP становило від 100 до 200 тис.осіб.

Потреба організувати молодь й захистити її перед згубними впливами денаціоналізації стала головною причиною відновлення СУМу на чужині. СУМ мала б захопити у свої лави широкі кола молоді, незважаючи на те з якої частини України вони походять, греко-католики вони чи православні, належать до родин інтелігенції чи звичайних робітників.

1940-ві:

розбудова сумівської структури

​Перші осередки СУМ були засновані в американській зоні Німеччини. 10 червня 1946 року – постав перший осередок в таборі Соммер-Казерне (Авгзбург). Як згадували засновники СУМ: «Багато членів, а також і молоді навіть не знали історії СУМу, ані програми, але клич: «Бог і Батьківщина» вистарчав для них, щоб організувались і вступали до згаданої організації». ​

З метою координації осередків американської зони 6 липня 1946 року в Мюнхені відбувається нарада, під керуванням Ярослава Рака, організаторів СУМ з представниками існуючих осередків. Тоді ж утворюють й Центральне Організаційне Бюро СУМ, яке очолив Михайло Сердюк. ​На І Конгресі було затверджено сумівські статут та програму, а також прапор та емблему СУМ.

У липні 1946 року існувало 7 сумівських осередків, у серпні – вже 24. В березні 1947 року число збільшилось до 46, а в квітні вже було 68. А число членства з 200 зросло до 6 282 осіб.

З початків своєї діяльності СУМ об’єднував у своїх рядах молодь віком від 18 до 30-ти років. Від 1948 року починається процес формування юнацьких відділів, які охоплювали молодь від 12 років.

Менш ніж за два роки діяльності (до квітня 1948 р.) СУМ організував: 313 різних курсів та гуртків: спортові, хорові, драматичні, літературні, теренознавчі, радіотехнічні та курси машинопису, слюсарські, шоферські та технічні, загальноосвітні та з ліквідації неписьменності та інші. СУМ мав 60 власних бібліотек з загальною кількістю 12 102 книги.

1950-ті:

поширення СУМ в світі

​Якщо в 1948 році СУМ налічував понад 6 тис. членів, то уже в наступному – 1949 році – 2864. Почалися роки масової еміграції з Німеччини й до різних країн Західного світу: спочатку Європи, а далі Північної та Південної Америки й Австралії. Проте, за короткий час, на момент ІV Конгресу СУМ, що відбувався в січні 1952 року в Брюселі, СУМ уже налічував 8 тис. членів. В цей час також осідок ЦК СУМ переносять з Мюнхена до Лондона. ​

1950-ті роки в сумівському житті характеризувалися інтенсивною розбудовою організаційної структури: збільшенням чисельності членства, працею з юнацтвом СУМ. В це десятиліття, незважаючи на важкі умови облаштування власного життя, СУМ набуває й нерухоме майно: домівки, а також оселі на яких проводять літні табори для юнацтва.

З 1946 року від відновлення СУМ в Німеччині, осередки поширились по всьому світу: 1947 рік – Австрія та Бельгія, 1948 – Великобританія та Канада, 1949 – США та Венесуела, 1950 – Австралія, Парагвай, Аргентина, Бразилія, Франція, Туніс, Швеція, 1951 – Іспанія.

Виховництво у СУМі

У 1948 році ЦК СУМ приймає рішення займатися виховницькою діяльністю з дітьми від 12 років (до того часу членство було від 18-ти). А з 1949 року було дано розпорядження усім клітинам СУМу розпочати формування Юнацтва СУМ (або ж «Юного СУМу»). Уже в середині 1950-х юнацтво СУМ поділялося на три категорії: молодше юнацтво – 6-10 років; юнацтво – 10-14 років, старше юнацтво – 14-18. Згодом цей розподіл змінився.

Журнал української молоді «Авангард»

Журнал української молоді «Авангард» є одним із найвідоміших та найуспішніших видавничих проектів Спілки Української Молоді. «Авангард» побачив світ з початків створення СУМу в діаспорі. « Ознайомити нашу молодь з важливішими фактами нашого минулого, розкрити перед нею в об’єктивному насвітленні сучасне, застерігати її від морально-розладових впливів, дати їй основні національно-етичні напрямні – це і є основне завдання журналу». ​

В перші два десятиліття свого існування «Авангард» залучав до творчої співпраці визначних українських мислителів з діаспори, а в наступні два десятиліття – збагатив свої сторінки великою кількістю політичного та мистецького матеріалу з підпільної України. ​У 1990 році видання «Авангарду» припинилося.

Здвиги

У 1948 році ЦК СУМ приймає рішення займатися виховницькою діяльністю з дітьми від 12 років (до того часу членство було від 18-ти). А з 1949 року було дано розпорядження усім клітинам СУМу розпочати формування Юнацтва СУМ (або ж «Юного СУМу»). Уже в середині 1950-х юнацтво СУМ поділялося на три категорії: молодше юнацтво – 6-10 років; юнацтво – 10-14 років, старше юнацтво – 14-18. Згодом цей розподіл змінився.

1960-ті:

розвиток СУМу

​У 1960-ті роки СУМ ввійшов з уже сформованою своєю унікальною виховною системою. Це десятиліття стало часом розквіту осередкових та крайових структур. Якщо у 1950-ті сумівцям доводилося вирішувати проблеми пов’язані із заснуванням Спілки у новій місцевості, то в новому десятилітті велика вага приділялася якісному рівню організаційної праці. ​Поза вдосконаленням Правильника Юнацтва СУМ, було започатковано глобальний виховний видавничий проект – журнал українського юнацтва «Крилаті».

​1960-ті – це є час нових можливостей для СУМ – все частіше сумівці з різних країн беруть участь не лише в заходах сусідніх Крайових Управ, але й на інших континентах. Так, у 1965 році відбувається перший «летючий табір» СУМ, коли півсотні молодих сумівців з Канади та США зробили велике турне Європою. ​

В цей час спостерігається й найбільший ріст чисельності членства СУМ. Так, кількість членства становила на час Конгресів: у 1958 р. – 9 548 членів, у 1962 р. – 11 173, у 1969 р. – 14 027.

Журнал українського юнацтва «Крилаті»

Початки «Крилатих» сягають 1949 року, коли в Канаді розпочалось видання журналу для молоді «На Варті». Всього з’явилось 24 номери цього місячника, а уже з 1952 року це видання перестає існувати об’єднавшись з журналом «Крила», який видавав СУМ Америки. «Крила» виходили з 1951 по 1954 рр. у США, під редакцією В.Давиденка. В 1962 року, після тривалих перемовин, було прийняте рішення ро створення нового видання: «КРИЛАТІ» — Журнал Українського Юнацтва. І вже 1 січня 1963 року побачив світ перший випуск журналу, що з того часу з’являється майже безперебійно спочатку кожного місяця, а пізніше що два місяці.

Оселі СУМ

У 1966 році – з придбанням СУМ Бельгії оселі «Франкополе» – фактично завершився процес організації власних осель та домівок СУМ у світі.

Відтак СУМ Австралії та Канади має по 4 оселі, в США осель 5, у Великобританіі, Бельгії та Франції є по 1 оселі. Німеччина та Аргентина таборують на оселях інших спільнот.

1970-ті:

розвиток СУМу

​Це десятиліття стало одним із віхових у розвитку СУМ – в цей час надзвичайно активізувалися молоді члени Спілки, які не лише сформувалися у СУМі, але й були народжені на еміграції. Цей притік нових сил та енергії позначився на розмаїтті форм праці в організації, а також її інтенсивності. ​В цей час також набуває конкретних форм діяльність Дружинників СУМ – членів організації від 18 до 35 років.

Більше того, окрім створення окремих Дружин, з’являється цілий ряд освітніх ініціатив, які запроваджуються у формі. В цьому часі сумівці організовують чисельні заходи в боротьбі за українських дисидентів у різних країнах світу, що стають «візиткою» СУМу й привертають особливу увагу світових політичних лідерів, громадськості та ЗМІ до ситуації в Україні.

Протестні акції

СУМ є однією із структур, які входили до Організацій Українського Визвольного Фронту (ОУВФ) створених ОУН. Відтак сумівці стали незмінними учасниками постійних пропагандивних та протестних акцій, які мали б інформувати світ про події в Україні, ознайомлювати з визвольною боротьбою та захищати політичних в’язнів та інтереси поневоленого народу.

На початку 1970-х у Великобританії сумівці виступили проти туру хору Червоної армії містами Великобританії. Кілька кампаній було проведено у Німеччині, зокрема у 1973 році у Мюнхені з нагоди заснування Товариства дружби СРСР-ФРН з балкону Мюнхенської ратуші сумівці розкидали листівки антирадянського змісту. Іншого разу, у 1975 році сумівці, попри велику охорону, закидали листівками колишнього шефа КГБ Шелєпіна, який приїхав до Німеччини на запрошення профспілок. ​

Дуже часто акції, які проводилося СУМом біля радянських посольств супроводжувалися сутичками з поліцією. В одній із таких кампаній в Нью-Йорку (18.09.1977) взяли участь понад 20 тис. демонстрантів. ​Акції протесту мали масовий характер й відувалися по всіх теренах існування СУМу.

Боротьба за дисидентів

​Найбільшого розмаху протестні акції набули у зв’язку з боротьбою за права політичних в’язнів. Їх пік прийшовся на 1970-80-і роки. У 1972 році у Великобританії відбувалися щотижневі пікети радянського посольства. ​Особливу увагу сумівці приділяли загибелі політв’язнів: символічні похорони відбулися у 1971 році в Великобританії в пам’ять Михайла Сороки та Алли Горської, у 1985 році в Нью Йорку присвячені 4 українцям, які загинули в таборах за останні півтора роки. ​

В кінці 70х сумівці розпочали боротьбу за ​звільнення сина Командира УПА – Юрія Шухевича. Праця сумівців відбувалася не лише у Західному світі, але й окупованій Україні. Одним із гучних процесів того часу є арешт в Україні голови СУМ Бельгії 24-літнього Ярослава Добоша у 1972 році.​

Світові Злети

Особливою сумівською імпрезою світового масштабу є Світові Злети СУМу. Вони були започатковані з пропагандивною ціллю, щоб на великих міжнародних форумах свідчити про Україну.

Перші Злети відбулися під час Олімпійських ігор. З часом Злети відбувалися з різних нагод. У 1999 році Світова Управа СУМу прийняла рішення щодо назв та порядкового числа Злетів. Отже, Злети з поважнішою програмою отримують число й носять назву.

1980-ті:

розвиток СУМу

​Останнє десятиліття перед здобуттям незалежності України в сумівському житті пройшло в очікуванні та підготовці до цієї події. Сумівці ще інтенсивніше виступали перед посольствами СРСР, здійснили цілий ряд акцій по цілому світу, де не лише згадували про політв’язнів, але й інформували про події в Україні, в тому числі й про велику техногенну катастрофу на Чорнобильській АЕС. ​

1980-і були позначені також відходом з цього світу провідних постатей українського руху – Патріарха Йосифа та Провідника ОУН й Голови АБН Ярослава Стецька. Натомість в сумівському житті все більше різних ділянок праці перебирають на себе нові покоління сумівців, які народжені на еміграції.

Міжнародна діяльність

Хоча СУМ як українська організація найбільше працювала в громаді, значна увага була відведена на поширення інформації про Україну та її поневолення серед громадськості країн-поселень. Фактично цю місія виконували усі крайові організації та осередки СУМ. Разом з тим, провідники СУМу шукали різних нагод щоб «справа України» звучала на різних світових форумах й якомога більше людей у світі могли відкрити для себе Україну, її історію та сучасний стан. Однією з таких нагод була праця у міжнародних молодіжних організаціях.

З кінця 1960-х років і до кінця 1980-х, належачи до структур Українського Визвольного Фронту, сумівці брали активну участь у діяльності міжнародних організацій, які мали за мету боротьбу з комунізмом та державну незалежність поневолених націй. Сумівці регулярно були представлені від Антибільшовицького Блоку Народів (АБН) на конференціях Світової Антикомуністичної Ліги (WACL) та її молодіжного крила (WYACL).

Культурно-освітня діяльність

Одним з найважливіших напрямів діяльності СУМ є культурно-освітня праця, яка супроводжує організацію протягом усіх років її існування. На 1948 рік в країнах поширення СУМ (Німеччина та Австрія) існувало 117 гуртків та курсів, що були пов’язані з мистецькою чи освітньою сферою. Фактично, при кожному осередку СУМ, від самих початків існували різноманітні гуртки, які гуртувували навколо себе сумівську молодь. Цілий ряд сумівських мистецьких колективів представляли українську культуру в країнах поселень та міжнародних форумах.

Слід відзначити працю СУМ для української громади, яка проявилася у створені різноманітних освітніх структур. Найяскравіше це простежується в створенні мережі Рідних Шкіл, які були створені у всіх країнах існування СУМ і часто мали безпосереднє відношення до Спілки. Культурно-освітня діяльність СУМ стала найбільшим та одним з найважливішим засобом згуртованості членства. Добившись помітних результатів у цій галузі, члени Спілки активно представляли українську спільноту на різноманітних міжнародних заходах.

1000-ліття Хрещення Руси-України

​В останньому своєму листі до СУМу (24.10.1983) Патріарх Йосиф звернувся до сумівців такими словами: «Пам’ятайте і про великий святий ювілей 1000-ліття нашого охрещення, коли ми народились в Христі до нового життя не лише для Божого Царства, але й до нового державного та національного життя. Готуйтесь пильно до того святого Ювілею, бо великі часи Вас очікують». ​

Сам патріарх до того дня не дожив, але сумівці підготовленими підійшли до відзначення 1000-ліття хрещення України. В той час, коли в СРСР ця подія відзначалася у Москві, СУМ вирішив нагади світу, де є центр християнства у Східній Європі й звідки відбувалося хрещення Руси-України. З 8 по 17 липня 1988 року майже півтисячі сумівців провели у Римі IV Світовий Злет СУМ.

Створення та діяльність СНУМу

​В кінці 1980-х, в період національного відродження у різних містах України виникають нелегальні молодіжні структури, які називають себе Спілкою Української Молоді (СУМ). Водночас серед молодих членів Української Гельсінської Спілки виник намір створити організацію самостійницького напряму. 19 серпня 1989 року на горі Маківці, в Карпатах, де Українські Січові Стрільці здобули перемогу над російськими військами, з’їхалась молодь Львівщини і проголосила створення Спілки Незалежної Української Молоді (СНУМ). Цими зборами прийнято Програму і Статут СНУМ та обрано Провід, співголовами якого обрано Ігоря Деркача та Олега Вітовича.

Від серпня 1989 р. до травня 1990 р. СНУМ організував 27 масових акцій, з них 23 заборонених владою, в яких взяли участь понад 64 тисячі молоді. В той час Спілка налічувала 18 обласних організацій та понад тисячу членів. Проголошення незалежності України та підтвердження цього рішення Всеукраїнським референдум 1 грудня 1991 року стало поштовхом до перегляду мети й завдань Спілки. Відтак, 14-15 грудня 1991 року у Києві, на Другому Великому Зборі СНУМу прийнято рішення про виховну діяльність організації та зміну назви на «Спілка Української Молоді».

1990-ті:

часи незалежності України

​Проголошення Незалежності України не застало СУМ зненацька – в останні роки 1980-х сумівці шукали різних способів співпраці з активними молодіжними структурами та окермими особами в Україні. У вересні 1990 року у Мюнхені відбувається Світова Конференція Дружинників СУМ, участь в якій від Спілки Незалежної Української Молоді (СНУМ) взяли 8 осіб. ​

Нова епоха відкрила й можливості співпраці між організаціями України та діаспори, з цією метою було створено Світову Конференцію Українських Молодіжних Організацій (СКУМО). У 1996 році ​відбулося прийняття СУМ в Україні до світової сумської спільноти. На той час Спілка налічувала понад 7 тисяч членів у 85 містах світу. ​

В зв’язку з тим, що в другій половині 90-х Голова та секретар Світової Управи СУМ перебували в Україні осідок СУ СУМ теж, відповідно, знаходився в Україні. У цей же ж час до Києва перенесено й видавництво журналу «Крилаті», який з 2007 року вийшов на ринок України як видання для українських дітей та юнацтва. Щоправда, не минулося й без втрат – у 1990 році припинилось видання «Авангарду». ​

2000-ні:

часи незалежності України

Важливо, що в цей період сумівці, які народжені на еміграції очолюють світові та українські громадські надбудови та організації. Мова йде про Організацію Українських Націоналістів (ОУН (р), Світовий Конгрес Українців (СКУ), Світову Конференцію Українських Державницьких Організацій (СКУДО). Це ж стосується й крайових структур.

Реакція на війну

Після Революції Гідності та пачатку російсько-української війни СУМ ініційовує у 2014 проведення благодійної акції “Теплом Зігріємо Серця”, в рамках якої відбувається збір коштів на придбання різдвяних подарунків для дітей військових, та тих, що постраждали від війни. У 2015 році СУМ започаткував Благодійні табори для дітей військових та дітей з лінії розмежування.

Після повномасштабного вторгнення росії близько 80 сумівців та вихованців СУМ в Україні взяли до рук зброю і стали на захист Української Держави.

При Світовій Управі діє Гуманітараний Фонд допомоги СУМ, який реалізовує зібрані кошти на потреби сумівців-бійців та їх побратимів. В Україні працює сумівський Волонтерський штаб, який веде комунікацію з військовими та налагоджує логістику. СУМівці з різних теренів мають чимало централізованих чи персональних ініціатив: оголошують збірки коштів чи цільово передають допомогу.

Сумівці по світу проводять акції на підтримку України, адвокують у своїх громадах питання надання військової допомоги. Благодійні табори тепер проводяться Крайовими управами на своїх теренах по цілому світу для дітей, що залишили свої домівки через війну.